повінути
Смотреть что такое "повінути" в других словарях:
повінути — дієслово доконаного виду безос … Орфографічний словник української мови
пов'янути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
скидати — I скид ати і рідко іскида/ти, а/ю, а/єш, недок., ски/нути, і рідко іски/нути, ну, неш, док. 1) перех. Кидати кого , що небудь униз. || Зіштовхувати, спихати кого , що небудь звідкись. || безос. || Висаджувати кого небудь або викидати щось із… … Український тлумачний словник
Поднестровский диалект украинского языка — Поднестровский диалект на … Википедия
сонъ — Сон сонъ (1) 1. Сновидение; то, что снится. Се ангелъ господьнь въ сьнѣ явися ему глаголя: Иосифе, сыну Давидовъ, не убоися прияти Мария жены твоея. Остр. ев., 247 об. (1056 1057 гг.). Приступивъши жена имущия руку суху, съповѣдаше сънъ Лазареви… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
плисти — і пливти/, пливу/, пливе/ш і пли/нути, ну, неш, недок. 1) Пересуватись у воді або по воді в якомусь напрямку за допомогою певних рухів тіла, спеціальних органів чи знарядь. || Рухатися, нестися за течією води (про предмети). 2) Пересуватися по… … Український тлумачний словник
подути — подму/, подме/ш і поду/ю, поду/єш; мин. ч. поду/в, ду/ла, ду/ло; мн. поду/ли; наказ. сп. подми/, подмі/м[о], подмі/ть; і розм. поду/нути, ну, неш, док. 1) Почати дути (у 1 знач.); повіяти. || безос. 2) Випустити з рота сильний струмінь повітря;… … Український тлумачний словник
посувати — а/ю, а/єш і рідко посо/вувати, ую, уєш, недок., посу/нути, ну, неш, док. 1) перех.Переміщати, не відриваючи від поверхні. || Надавати руху чому небудь, рухаючи, переміщати когось, щось. || Рухаючи, поміщати кудись, у щось; засувати. || перен.… … Український тлумачний словник
възхотѣти — ВЪЗХО|ТѢТИ (592), ЧОУ ( ЩОУ), ЧЕТЬ ( ЩЕТЬ) гл. 1. Захотеть, пожелать, возыметь желание совершить, осуществить что л.; ощутить потребность в чем л.: Иже всхочеть самовольствъмъ и льготою бес трѹда сп҃сти д҃шѫ свою Изб 1076, 275; и ѥгда въсхотѣ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
отъкоудоу — (197) нар. 1.Вопр. Откуда, из какого места: въпро(с). Отъкѹдѹ движютьсѧ въ ср҃дци чл҃вкѹ пом‹ы›сли и словеса хѹльна и неподобьна (πόϑεν) Изб 1076, 190 об.; и рече къто ты ѥси и ѿкѹдѹ идеши. и къ комѹ идеши. ЧудН XII, 72а; ѿкѹдѹ ми приде напасть… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
